Дослідження особливостей міжособистісних відносин у дітей з порушенням здоров`я

Філія недержавного освітнього закладу
вищої професійної освіти
«Московський психолого-соціальний»
в м. Рославлі Смоленської області
Звіт по виробничій практиці
Виконала студентка групи 05/ПЗ-51
Спеціальності: «Психологія»
Сотова В.Ю.
Викладач Новікова Н.А.

План
Введення
1.Загальна характеристика Моуді та психологічної служби Моуді
2.Должностная інструкція психолога Моуді
3.Етіческіе норми в роботі практичного психолога Моуді
4.Методікі дослідження
Висновок

Введення
Я проходила виробничу практику на базі Моуді «ДМШ» № 1 в якості психолога-консультанта психологічної служби.
Керівник психологічної служби Моуді «ДМШ» - Кузьміна Олена Вікторівна, психолог вищої категорії. Стаж роботи 20 років, стаж роботи психологом 16 років.
Робота в дитячій музичній школі будується за напрямками:
· Методологічна (районні метод. Об'єднання і міська асоціація психологів);
· Робота з педагогічним колективом (педагоги і адміністрація). Проведення зборів та тренінгів для вихователів;
· Робота з батьками (проведення зборів);
· Робота з учнями (проведення діагностичних досліджень, створення коригувальних програм для дітей, які відстають у розвитку).
Тривалість практики з 30 квітня по 28 травня 2009 року. Метою проходження виробничої практики було виконання наступних завдань:
· Ознайомитися з нормативними документами;
· Бути присутнім на заняттях з учнями;
· Провести ряд методик, проаналізувати результати;
· Виявити основні принципи роботи консультанта-психолога у Моуді, методи роботи в групі хворих дітей.
· Відвідати батьківські збори.

1. Загальна характеристика Моуді «ДМШ» та психологічної служби Моуді «ДМШ»
Муніципальне навчальний заклад додаткової освіти «Дитяча музична школа № 1» загальноосвітнього виду, вищої категорії, функціонує з 1978 року. Директор музичної школи - Акопян Ірина Шагеновна.
Цілі і завдання освітньої установи:
Генеральна мета:
Цілісне виховання особистості музиканта, одухотворення процесу навчання музиці, відновлення в реальній практиці шкільної роботи глибини понять «Музика», «Музикант», «Музична освіта». Формувати у батьків, педагогів, дітей відповідальні погляди та переконання у справі виховання особистості.
Основні завдання:
1.Ценностний підхід до музики і музикування. Забезпечення кожному учневі цілісного бачення світу музики на основі поняття Краси, взятого не в узкоестетіческом сенсі, але як вираз глибинної основи Життя і мистецтва.
2.Пріорітет безпосередній музичної діяльності над формальної складової навчального процесу. Організація процесу навчання на основі пріоритету музичної діяльності означає приведення форм і методів навчання мистецтву (включаючи функції оцінювання) у відповідність з характером музичної діяльності, її призначенням і змістом.
3.Сотруднічество як результат волі у творчому середовищі.
4.Формирование «творчої», «цілісно» виховує середовища: наявність світоглядної основи, і відповідність навчальної діяльності її професійної сутності.
5.Укреплять в дітях любов до музики, прищеплювати інтерес до музикування, знайомити їх з найбільшою кількістю творів і розширювати їхні музичні інтереси і смаки.
Освітню роботу з дітьми ведуть 8 викладачів: 3 викладачі з теоретичних дисциплін, 1 викладач за фахом, 1 логопед, 1 психолог, 2 викладачі (з хореографії).
Якісний склад педагогічних кадрів - 68% мають вищу освіту, 32% середню спеціальну.
У школі три групи сольфеджіо - молодша, середня і старша. Основою викладання спів, сольфеджірованіе, а в середніх і старших групах ще й музичний диктант.
З учнями старших класів проводяться консультативні заняття з диригування, гармонії та музичної літератури.
У школі розроблені спеціалізовані програми для дітей інвалідів по віку.
Музична школа працює з 8 15 am до 20 00 вечора.
Тривалість різних видів робіт
психолога Моуді

№	Вид роботи	Середній час, ч.	Примітка
1	Індивідуальна психодіагностична робота, підготовка до обстеження, його проведення і обробка результатів, оформлення висновків і рекомендацій	3,5 - 6,0	З розрахунку на одну людину
2	Групова психодіагностична робота, підготовка до обстеження, його проведення і обробка результатів, оформлення висновків і рекомендацій	16 - 20	З розрахунку на 15 чоловік
3	Індивідуальна і консультативна робота з учнями, оформлення результатів	1,5 - 3,0	На одну бесіду
4	Індивідуальна розвиваюча психокорекційна робота, включаючи підготовку, проведення та оформлення результатів	30 - 60	На один цикл
5	Проведення та підготовка педагогічного консиліуму, оформлення результатів	5,0 - 7,0	На один консиліум (без урахування діагностичної роботи)
6	Індивідуальне і групове консультування батьків, оформлення результатів	1,5 - 2,5	На одну бесіду
7	Індивідуальне і групове консультування педагогів, оформлення результатів	1,0 - 2,5	На одну бесіду
8	Ділові ігри, тренінги та інші форми активної психологічної роботи з педагогами, включаючи підготовку, проведення та оформлення результатів	30 - 40	На один цикл
9	Підготовка і виступ на методичному об'єднанні, батьківських зборах тощо, оформлення результатів	1 - 4	На один захід
10	Підготовка та проведення "психологічних годин" для дітей, оформлення результатів	1,5 - 3,0	На одне заняття
11	Щоденне підсумкове оформлення документації	0,5 - 1,0
12	Методична робота	12	У тиждень

Кабінет психологічної служби, перебуває на другому поверсі. Кабінет розділений на зони:
1. Зона для занять - столи для займаються, стільці і дошка;
2. Робоча зона - стіл, стілець, комп'ютер та шафи;
3. Зона релаксу - крісла, квіти, килим.
Меблі розставлені функціонально, красиво і просторо. Зони кабінету розділені за всіма правилами, дуже добре зроблена зона релаксу.
Кабінет висвітлюється дуже добре, колірна гамма кабінету витримана у приємних оку, заспокійливих тонах. Атмосфера в кабінеті, завдяки висвітленню та кольоровій гамі, створюється затишна і сприятлива.
У кабінеті знаходиться література за напрямками:
· Загальна психологія;
· Психологічні процеси;
· Методологія;
· Діагностика;
· Корекція;
· Педагогічна психологія;
· Основи медичної психології;
· Основи конфліктології;
· Вікова психологія;
· Методичне забезпечення (підручники)
3. Посадова інструкція психолога Моуді
1. Загальні положення
1.1. Психолог призначається на посаду з числа осіб з вищою професійною освітою.
1.2. Підпорядковується директору школи.
1.3. Приймається на посаду і звільняється з посади наказом директора.
1.4. Проходить медичний огляд 1 раз на півроку.
1.5. У своїй роботі керується нормативними документами, цією посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
1.6. Дотримується трудову дисципліну.
2. Посадові обов'язки
2.1. Здійснює професійну діяльність, спрямовану на збереження психічного і соціального благополуччя учнів.
2.2. Сприяє охороні прав особи дитини відповідно до Конвенції про права дитини.
2.3. Визначає фактори, що перешкоджають розвитку дітей, і вживає заходів щодо надання дітям різного виду психологічної допомоги (психокорекційної, реабілітаційної та консультативної).
2.4. Надає допомогу дітям, батькам, педагогічному колективу у вирішенні конкретних проблем.
2.5. Проводить психологічну діагностику різного профілю і призначення.
2.6. Складає психолого-педагогічні висновки за матеріалами дослідних робіт з метою орієнтування педагогічного колективу, батьків у проблемах особистісного і соціального розвитку вихованців.
2.7. Веде документацію за встановленою формою і використовує її за призначенням.
2.8. Бере участь у плануванні та розробці розвиваючих та корекційних програм, освітньої діяльності з урахуванням індивідуальних і статевовікових особливостей вихованців.
2.9. Здійснює психологічну підтримку творчо обдарованих вихованців, сприяє їхньому розвитку. Визначає ступінь відхилень (розумових, фізичних, емоційних) у розвитку вихованців, а також різного виду порушень соціального розвитку і проводить їх психолого-педагогічну корекцію.
2.10. Формує психологічну культуру учнів, педагогічних працівників та батьків, в тому числі і культуру статевого виховання.
2.11. Консультує педагогів з питань практичного застосування психології, сприяє підвищенню соціально-психологічної компетентності педагогів, батьків.
3. Психолог повинен знати:
3.1. Нормативні правові документи сфери освіти.
3.2. Загальну психологію, педагогічну психологію і загальну педагогіку, психологію особистості і диференціальну психологію, дитячу та вікову психологію, соціальну психологію, медичну психологію, дитячу нейропсихологию, патопсихологию, психосоматику, основи дефектології, психотерапії, сексологию, психогигиену, психології праці, психологічного консультування.
3.3. Правила і норми охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту.
3.4. Порядок надання першої медичної допомоги.
3.5. Порядок дій в екстремальній ситуації.
4. Права
4.1. Тривалість чергової відпустки - 42 календарних дні.
4.2. Тривалість робочого тижня - 36 годин.
4.3. Має права, передбачені Трудовим кодексом РФ.
5. Відповідальність
Несе відповідальність за виконання всіх обов'язків, покладених цією інструкцією.
З посадовою інструкцією ознайомлений (а) і згоден (а).
Дата ____________________________ Підпис
4. Етичні норми в роботі психолога Моуді
У своїй роботі практичний психолог керується такими принципами і правилами:
1. Принцип не нанесення шкоди випробуваному.
2. Принцип компетентності психолога.
3. Принцип неупередженості психолога.
4. Принцип конфедіциальності.
5. Принцип обізнаного згоди.
6. Правило взаємоповаги психолога і випробуваного.
7. Правило безпеки застосовуваних методик.
8. Правило попередження неправильних дій замовника.
9. Правило співпраці психолога і замовника.
10. Правило професійного спілкування психолога і випробуваного.
11. Правило обгрунтованості результатів досліджень психолога.
12. Правило адекватності методик.
13. Правило науковості результатів дослідження.
14. Правило виваженості відомостей психологічного характеру.
15. Правило кодування відомостей.
16. Правило контрольованого зберігання відомостей психологічного характеру.
17. Правило коректного використання відомостей психологічного характеру.
5. Методики дослідження
У дослідженні взяли участь 10 учнів 6-7 років, а також їхні батьки (переважно матері).
Згідно з медичною класифікації, діти з хронічними захворюваннями були розділені на дві групи:
а) легко хворі діти - це діти, які мають захворювання, що не обмежують їх життєдіяльність і не роблять істотного впливу на особливості їхньої поведінки (захворювання ЛОР-органів, легкі захворювання кісткової системи і т.д.):
б) важко хворі діти - це діти, захворювання яких істотно обмежують їх життєдіяльність і викликають гострі больові симптоми і тривожні стани, пов'язані зі страхом втрати життя;
У рамках даної роботи, ми провели дослідження, в якому використовували 7 різних методик:

1. Тест «Малюнок сім'ї»
Тест призначений для виявлення особливостей внутрішньосімейних відносин. Він допоможе прояснити відносини дитини до членів своєї сім'ї, то, як він сприймає їх і свою роль у сім'ї, а також ті характеристики відносин, які викликають в ньому тривожні і конфліктні почуття.
Отримані зображення є вираженням відносини дитини до членів його сім'ї.
За результатами даної методики, необхідно зауважити, що малюнки дітей з групи легко хворих дітей характеризуються позитивною спрямованістю, в той час як в малюнках дітей з групи хворих дітей, показуються проблеми в сімейних відносинах. Це і самотність дитини, і відкидання батьками дитини, і ревнощі до братів / сестер.
2. Тест «Малюнок людини» (К. Маховер, Ф. Гудінаф).
У цілому малюнок дитини повинен відповідати наведеному опису. Чим його малюнок ближче до цього зразка, тим вище рівень його розвитку. Нормально розвинений дитина 5 років повинен набрати у відповідності зі своїм віком 10 очок.
За результатами даної методики, ми можемо зробити висновок, що в групі легко хворих дітей бали результат варіюється в межах 9-12 балів, у той час як у групі хворих дітей цей показник нижче (у межах 7-11).
Крім того, 5 дітей з групи хворих дітей (Альона А., Валерія Ф., Кирило Е., Женя І., Мишко К.), а також Паша Д. з групи легко хворих дітей виявляли невпевненість і сумніви у своїх діях. Подібна поведінка може свідчити про те, що дитина відчуває себе незахищеним, він тривожний, неспокійний, не впевнений у собі, сумнівний, підозрілий, зарозумілий, проявляє негативізм, надзвичайно критичний, вороже налаштований, напружений, спокійний, довірливий, цікавий, збентежений, насторожений, імпульсивний і т.д. і т.п.
3. Тест Розенцвейга. Методика рисуночное фрустрації
Методика призначена для дослідження реакцій на невдачу і способів виходу із ситуацій, що перешкоджають діяльності або задоволенню потреб особистості.
Можна бачити, що в конфліктній ситуації діти з групи важко хворих дітей по вираженості реакцій рівної спрямованості розрізняються наступним чином: E> J> M, тобто найбільш часті (43%) екстрапунітівние реакції (Е). Вони носять внешнеобвінітельний характер, спрямовані на оточуючих людей, виражаються в осуді зовнішніх причин фрустрації і підкресленні її ступеня, іноді виявляються у вимозі вирішення ситуації від іншої дитини або дорослого. Ось типові для цієї спрямованості твердження: «Зараз я тебе вдарю», «Сам дурень», «Зроби ти», «Мама, допоможи!», «Тато, купи, будь ласка».
На другому місці у дітей з хронічними захворюваннями - реакції інтрапунітівного характеру (J), спрямовані на самого себе з прийняттям вини чи відповідальності за виправлення ситуації, що виникла, при цьому фрустрирующая ситуація не підлягає осуду (35%). Типові затвердження дітей такі: «Я винен», «Так вийшло», «Я не хотів».
Найменш виражені у хворих дітей реакції імпунітівного характеру (М), коли фрустрирующая ситуація розглядається як щось незначне або неминуче, преодолимое з часом; звинувачення оточуючих або самого себе відсутня. Такі реакції складають всього 23% і виражаються у висловлюваннях типу: «Ну й добре», «Ну і що?»
Ієрархія реакцій здорових дітей або легко хворих дітей на фрустрирующую ситуацію за спрямованістю носить інший характер: J> М> Е. Найбільш часті інтрапунітівние реакції (39%), тобто готовність взяти відповідальність за те, що трапилося на себе. Найменш виражені у здорових дітей реакції екстрапунітівного характеру (27%), тобто готовність звинувачувати. І самі їх висловлювання з цього приводу мають більш м'який характер, ніж у дітей з хронічними захворюваннями: «Може, ти зробиш це сам», «Ну, будь ласка», «Допоможи мені».
Імпунітівние реакції у здорових дітей займають середнє положення між інтрапунітівнимі і екстрапунітівнимі (32%).
Також у дітей з порушеннями мови і здорових дітей є відмінності в типах реакцій на фрустрацію. Для перших вони мають послідовність ED> NP> OD, для других - NP> ED> OD.
У дітей з хронічними захворюваннями найбільш виражені самозахисні реакції (37%), для яких характерна активність у формі осуду кого-небудь, заперечення власної провини, ухилення від докору, переважання захисту свого «Я». Типові висловлювання: «Я не винен», «Це не я», «Напевно, це зробив хтось інший».
На другому місці за вираженості - необходімостно-упираються реакції (35%) у вигляді постійної потреби знайти конструктивне рішення конфліктної ситуації у формі або вимоги допомоги від інших, або прийняття на себе обов'язки вирішити ситуацію, або впевненості в тому, що час і хід подій приведуть до її дозволу. Таке ставлення до ситуації виражається наступним чином: «Я сам виправлю, сам зроблю» або «Нічого страшного, нехай пограє, я ще встигну».
Найменше представлені у досліджуваних з групи тяжкохворих дітей препятственно-домінантні реакції (27%), при яких перешкоди, що викликають фрустрацію, всіляко акцентуються, незалежно від того, розцінюються вони як сприятливі, несприятливі чи незначні; «Все одно вона зламана», «Ти ніколи не купуєш мені нічого »,« Мені страшно залишатися одному ».
У досліджуваних з групи легкохворих дітей найбільш виражені необходімостно-упираються реакції (41%), тобто носять конструктивний характер: «Давай спробуємо її полагодити», «Можна купити нову». Друге і третє місця у дітей даної групи поділяють самозахисні і препятственно-домінантні реакції (відповідно 28 і 28%), тобто їм в рівній мірі властиво заперечення провини: «Я тут ні при чому», «Нічого не знаю», « Це не я »і« увязанія »у виниклій ситуації:« Як це жахливо »,« Що ж тепер робити? »,« Ніхто не зможе зробити цього ».
Таким чином, діти з важкими формами захворювань виявляють відміну своїх адаптивних реакцій на конфліктні ситуації в міжперсональної взаємодії в порівнянні з дітьми з першої групи. У спрямованості реакцій це, зокрема, виражається в перевазі двох контрастних форм поведінки - від перекладання відповідальності за те що на інших, в тому числі в агресивній формі, до прийняття відповідальності на себе. Піддослідним з групи хворих дітей властива підвищена готовність брати на себе відповідальність, а також виявляти самозахисного тип реакції.
На підставі проведеного дослідження за методикою рисуночное фрустрації Розенцвейга, ми можемо зробити висновки, що у дітей з хронічними захворюваннями дошкільного віку виявляються дисгармонійні розвиток особистості. Воно проявляється в агресивності, підвищеному почутті винності, емоційної вразливості, соціальної незрілості, у використанні захисних видів реагування у важких ситуаціях.
4. Тест «Кінетичний малюнок сім'ї (ВРХ)
Тест надає багату інформацію про суб'єктивно сприйманої ситуації досліджуваного дитини. Він допомагає виявити ставлення дитини до членів всієї родини, сімейні відносини, які викликають Тривогу малює, показує, як дитина сприймає взаємини з іншими членами сім'ї та своє місце в сім'ї.
Результати методики по групі легкохворих дітей зведені в Таблицю 1:
Таблиця 1.

№	ПІБ батька	Сприятлива сімейна обстановка	Тривожність	Конфліктність	Почуття неповноцінності	Ворожість в сімейному ситуації
1	Саша К.,	2,1	1,1	1,0	0,2	0,2
2	Даша М.	1,9	0,9	1,2	0,1	0,4
3	Микита В.	2,2	0,4	1,1	0,1	0,4
4	Софія Л.	2,0	0,8	0,9	0,3	0,3
5	Максим С.	2,3	1,2	1,6	0,5	0,8
6	Дамір Д.,	1,7	1,0	1,8	0,7	0,1
7	Артем Н.	2,5	1,7	0,8	0,1	0,3
8	Юля Б	2,9	0,2	2,0	0,5	0,1
9	Ганна З.	1,4	1,8	1,8	1,0	0,4
10	Данила Р.	1,6	1,3	1,7	0,2	0,2
11	Уляна Ч.	2,0	1,1	1,5	1,2	0,1
12	Марина В.	2,4	0,5	0,8	1,1	0,5
13	Паша Д.	2,1	0,9	2,1	0,9	0,3
14	Олена О.	1,6	1,7	0,3	0,5	0,1
15	Міша А.	1,8	1,4	0,6	0,7	0,1

Результати тесту в групі дітей з важкими формами хронічних захворювань наведено в Таблиці 2.
Таблиця 2.
5. Тест тривожності Ф. Амен, Р. Теммл, Д. Доркм
Методика спрямована на виявлення ступеня тривожності дитини стосовно ряду типових для неї життєвих ситуацій, дає непряму інформацію про характер його взаємин з однолітками і дорослими в родині, дитячому садку, школі.
За результатами цього тесту, ми бачимо, що рівень тривожності в групі легкохворих дітей визначається в межах 7.14-57.14%, в соновном переважає низький або середній рівень тривожності. Лише в одного випробуваного Паші Д, рівень тривожності характеризуються як високий. У групі хворих дітей, показник тривожності набагато вище, він варіюється в межах 42, 85-75, 57. Переважає високий рівень тривожності.
6. Тест батьківського ставлення В.В. Столина і А.Я. Варги.
Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів і вчинків дорослих людей по відношенню до дітей. З психологічної точки зору батьківське ставлення - це педагогічна соціальна установка по відношенню до дітей, що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти.
Дана методика проводилася на одному з батьківських зборів, що проходив у дитячому садку.
Дані результатів за цією методикою показують, що деякі батьків цих двох груп мають схожі бали за шкалами «Авторитарна гіперсоціалізація» і «Маленький невдаха». Таким чином, матері відрізняються надмірною контролем, який набуває авторитарні риси. Для матерів хворих дітей характерна виражена тривожність з приводу їх фізичного здоров'я, що часто проявляється у формі гіперопіки. Необхідно відзначити, що батьки дітей з хронічним захворюванням, мають більш виражені показники.
Також можна зробити висновок, що у більшості матерів, які мають дітей з хронічним захворюванням, спостерігається порушення за шкалами «Прийняття-відкидання» і «Симбіоз».
Таким чином, ми бачимо, що розглянутий етап констатуючого експерименту показує, що приблизно у половини матерів готовність до взаємодії з хворою дитиною сформована на низькому рівні, у 35% - на середньому і лише у 11% батьків - на високому рівні.

7. Методика діагностики ставлення до хвороби дитини Добро (В. Є. Каган, І. П. Журавльова).
Опитувальник використовується в індивідуальній та сімейної діагностиці відносини дорослих членів сім'ї до хвороби дитини, оцінки ефективності сімейної психотерапії, в консультативній роботі, а також у науково-практичній роботі для вивчення ставлення до хвороби дитини в залежності від захворювання, типу лікування (амбулаторне, стаціонарне, полустационарное , санаторне), культурного рівня сім'ї, якості сімейних відносин, мало-і багатодітності сім'ї і т.д.
Тестування за даною методикою проходило на одному з батьківських зборів освітньої установи.
Результати тестування за даною методикою зведені в таблиці. За випробуваним групи легко хворих у таблиці 3, важко хворих - в Таблицю 4.
Таблиця 3

Таблиця 4.

№	Піддослідні	Інтерна- нальні	Тривога	Нозогнозіі	Контроль активності	Напруженість
1	Мама Сергія У.	16	19	17	21	73
2	Мама Наташі А.	15	20	18	22	75
3	Мама Єгора Р.	10	23	25	28	86
4	Мама Маші І.;	15	27	24	23	89
5	Мама Сергія П.	14	19	19	20	72
6	Мама Ігоря Я.	9	22	20	28	79
7	Мама Валерії Ф.	11	20	21	27	79
8	Мама Кирила Е.	12	21	23	28	84
9	Мама Ріти С.	17	24	22	26	89
10	Мама Гульнари Ю.	16	18	26	24	84
11	Мама Вікі П.	13	23	18	28	82
12	Мама Олега Ч.	10	19	25	21	75
13	Мама Аліни Д.	18	17	22	23	80
14	Мама Жені І.	15	22	20	20	77
15	Мама Михайла К.	12	26	21	27	86

Висновок
На закінчення свого звіту хочу сказати, що при проходженні практики труднощів не виникало. Було дуже цікаво спостерігати за заняттями груп різних рівнів і порівнювати їх діяльність між собою.
У ході тестувань за методиками за час практики були отримані наступні результати:
· Хворі діти характеризуються наявністю окремих ознак порушення спілкування. Тільки 10% дошкільнят з хронічними захворюваннями можна було вважати відносно благополучними в області комунікації.
· У дошкільнят з хронічними захворюваннями були виявлені дуже високі показники по препятственно-домінантним типом, занижені - по его-захисному типу, високий відсоток реакцій фрустрації.
· У хворих дітей вже в дошкільному віці спостерігаються відхилення в особистісному та комунікативному статусі.
· Піддослідні групи хворих дітей за всіма методиками показують високий рівень тривожності, агресивності, найчастіше емоційної незрілості.
· За результатами дослідження, можна говорити про те, що в сім'ях, де є діти з хронічними захворюваннями, спостерігаються порушення в дитячо-батьківських відносинах. Тоді в сім'ях досліджуваних з групи легкохворих дітей, таких порушень значно менше або вони зовсім відсутні.
· У відносинах з хворою дитиною майже немає теплоти і зовсім немає спонтанності. В якості основного інструменту виховання матері дітей з хронічними захворюваннями застосовують жорсткий контроль, гиперопеку. Доказ цього - високі оцінки за шкалою відкидання і директивності. Матері дітей з хронічними захворюваннями свідомо намагаються пристосуватися до потреб дитини. Не завжди успішна реалізація цього прагнення вносить до їх поведінка напруженість, недолік безпосередності в спілкуванні з дитиною. Вони частіше домінують, а не поступаються.
· Батькам дітей з хронічними захворюваннями частіше властивий контролюючий тип взаємовідносин, це обумовлено, перш за все, захворюванням дитини.
Порівняння видів батьківських відносин показало, що батьків дітей з хронічними захворюваннями характеризує найчастіше емоційно негативне ставлення до дитини. Такі батьки часто відчувають по відношенню до дитини злість, роздратування. Батьки не довіряють своїй дитині, обурюючись його невправність, приписуючи особисту й соціальну неспроможність, сприймаючи його молодший проти реальним віком. Батьки хворих дітей встановлюють психологічну дистанцію між собою і дитиною. При цьому батьківські відношенні в сім'ях здорових дошкільнят, розвиваються дещо в іншому напрямку. Між дітьми та батьками встановлюються демократичні відносини.
Дана практика допоможе мені в подальшій практичній роботі психологом.